Annabelle Stephenson
Група голландських студентів недавно прийняла участь у дослідженні, що включало одну сесію віртуальної реальності (VR) з метою підвищення самосприйняття та зменшення самокритики.
Самокритика – це тенденція жорстко оцінювати себе, зосереджуючись на відчутних невдачах та недоліках. Це включає встановлення високих стандартів та занадто критичне ставлення до власних дій та рішень.
Навпаки, самосприйняття передбачає поводження з собою з любов’ю, розумінням та прощенням, особливо в складних ситуаціях або в обличчя невдач. Ця ставлення сприяє емоційній стійкості і загальному самопочуттю, служачи адаптивною стратегією регулювання емоцій, що може сприяти покращенню психічного здоров’я.
Головним дослідником дослідження Маріт Хіддінг та його колеги поклали запитання, чи може одна сесія VR допомогти зменшити самокритику та покращити самосприйняття, використовуючи іншу перспективу. При цьому припускалось, що покращення самосприйняття може знизити самокритику.
Для оцінки цього дослідники розробили вправи VR на основі когнітивно-поведінкової техніки, що називається “двоїсті стандарти”, де учасники розглядали, як вони б говорили з другом, який виявляє подібну самокритику. Експеримент включав 68 голландських студентів-психологів з університету Гронінгена віком від 17 до 30 років, відібраних за високим рівнем самокритики за допомогою шкали самокритики та самоласки.
Учасників випадковим чином розподілили на дві групи. Одна група брала участь у сесії VR з використанням технік зміни перспектив (експериментальна група), тоді як інша група пройшла схожу сесію VR без цієї техніки (контрольна група).
Перед та після сесії учасники проходили тести, які вимірювали самокритику та самосприйняття, а також моментальні позитивні та негативні відчуття. Вони також розповідали про свої досвіди щодо присутності в VR і оцінювали свої суб’єктивні враження від втручання.
Результати показали, що обидві групи відчули зменшену самокритику та покращене самосприйняття. Перегравання сесій VR зі зміненими перспективами не мало вираженого ефекту, оскільки спостережені зміни були подібними у обох групах. Позитивні та негативні емоції залишалися незмінними після сесії. Дослідження підтвердило, що “одне VR втручання на основі техніки КПР ‘двоїсті стандарти’ було ефективним у зменшенні самокритики та покращенні самосприйняття значно в групі учасників з високим рівнем самокритики. Показано, що показування співчуття та отримання власного співчуття мають значний позитивний вплив”.
Дослідження розкриває потенційні терапевтичні ефекти втручань у віртуальній реальності. Важливо зазначити, що хоча це дослідження не продемонструвало призначений ефект лікування, воно показало зміни в самосприйнятті та самокритиці в обох групах після втручання. Тому залишається невідомим, чи зміна відбулася безпосередньо в результаті втручання або сталася випадково. Додатково, дослідження оцінило самосприйняття та самокритику безпосередньо після втручання, а не в довгостроковій перспективі.
Часті запитання (FAQ):
1. Що таке самокритика?
Самокритика передбачає жорстку оцінку себе, зосереджуючись на невдачах та недоліках. Вона може призвести до низької самооцінки та погіршення психічного самопочуття.
2. Що таке самосприйняття?
Самосприйняття означає поводження з собою з любов’ю, розумінням та прощенням. Воно сприяє емоційній стійкості та загальному самопочуттю.
3. Які наслідки виникають від надмірної самокритики?
Надмірна самокритика може перешкоджати особистісному розвитку та сприяти негативним емоційним станам, таким як тривога та депресія.
4. Які були цілі дослідження?
Дослідження спрямоване на вивчення того, чи може одна сесія віртуальної реальності зменшити самокритику та підвищити самосприйняття, роблячи учасників зацікавленими в іншій перспективі.
5. Який був дизайн дослідження?
Дослідження включало голландських студентів-психологів, які були випадково розподілені на дві групи – одна група брала участь у сесії VR з техніками зміни перспектив, тоді як інша група брала участь у схожій сесії без цієї техніки.
6. Як розгорталася сесія віртуальної реальності?
Учасники мали можливість розглянути свою самокритику і навчитися проявляти співчуття до віртуального персонажу, що висловлював їхні самокритичні думки. Сесії VR були записані і перегравані, що дозволило учасникам переглядати сесію з перспективи віртуального персонажу.
7. Які були результати дослідження?
Обидві групи відчули зменшену самокритику та покращене самосприйняття. Перегравання сесій VR зі зміненими перспективами не мало вираженого ефекту, оскільки спостережені зміни були подібними у обох групах.
8. Чи має втручання віртуальної реальності терапевтичний ефект?
Дослідження підтверджує, що одне втручання віртуальною реальністю може допомогти зменшити самокритику та покращити самосприйняття. Однак важливо зауважити, що дослідження не демонструвало призначений лікувальний ефект лише зміни в самосприйнятті та самокритиці після втручання.
9. Чи є обмеження у дослідженні?
Дослідження не оцінювало довгострокові наслідки втручання, і зміна оцінювалася безпосередньо після втручання.
Пов’язані посилання:
– [Behaviour Research and Therapy](#)
